На першій живій сесії, після визначення сценарного простору та проведення його аналізу, експерти обговорили ключові проблемні питання, які виникли у процесі роботи та вплинули на результат. Головною перешкодою для формування візії розвитку екосистеми віртуальних активів була відсутність спільного знаменника щодо елементів тієї картини, яку ми хочемо бачити. Серед названих трендів було чимало таких, які діють у протилежних напрямках. У різних експертів це формує різне розуміння фонової диспозиції, з якої треба формувати картинку бажаного майбутнього. Поки модератор прямо не запитав по кожному пункту, по багатьох із них не було згоди.
Ми хочемо сильної держави? І так, і ні. Ми хочемо ефективної держави, яка в певних випадках передбачає сильну державу. Ми хочемо інвестицій, але не впевнені в тому, що хочемо глобалізації, без якої значний потік капіталовкладень практично неможливий. Ми хочемо токенізації, детінізації, справедливого арбітражу. Але ми не завжди хочемо контролю над особистістю й, можливо, підсвідомо сприймаємо його як щось погане, хоча він має абсолютно чіткі переваги.
Ми хочемо більшої регуляції? Не зовсім. Нам потрібні якісні правила гри, а вони в багатьох випадках передбачають жорсткішу регуляцію. Таких тонів і напівтонів у бажаній картині світу доволі багато, без їх узгодження неможливо виробити спільну візію екосистеми віртуальних активів. Люцій Анней Сенека сказав, що коли корабель не знає, в який порт прямує, ніякий вітер не буде попутним. Тому одним із основних завдань наступних етапів форсайту стало узгодження позицій. Отже, потрібно визначитися з тим, чого ми хочемо від екосистеми віртуальних активів у майбутньому.
Роман Гартінгер, начальник відділу інноваційних проектів, Національний банк України
Держава має знайти регуляторний баланс: з одного боку, ідентифікувати, оцінити та врегулювати ризики, які створюють віртуальні активи (передусім для монетарної та фінансової стабільності, захисту прав споживачів, сфери AML тощо), з іншого — не зарегулювати цю галузь настільки, щоб ринок пішов у «тінь».
Нижче коротко підсумовані основні аспекти дискусії.
<aside> 👉 Важливе зауваження. Hижченаведений текст відображає не точку зору ініціаторів, замовників чи модераторів, а узагальнені точки зору певних категорій учасників форсайту.
</aside>
У процесі обговорення дуже багато разів каменем спотикання ставала держава та її роль у траєкторії розвитку віртуальних активів. Наскільки великим буде конфлікт інтересів між бізнесом та державою на цій траєкторії? Наскільки компетентними є органи влади в галузевих питаннях, чи не буде цей чинник перешкоджати розвитку галузі? Наскільки великою є суб’єктність держави Україна, чи достатньо її для того, аби грати свою партію у глобальному процесі розвитку новітніх технологій, зокрема екосистеми віртуальних активів? Наскільки взагалі наша держава готова до впровадження новітніх технологій та стимулювання їхнього розвитку? З одного боку, слабкість держави може призвести до того, що нам забракне ресурсів, щоб власноручно формувати вигідне для нас майбутнє, тож доведеться плисти за течією уже сформованих кимось тенденцій. З іншого боку, дотепер саме слабкість держави була чинником бурхливого розвитку віртуальних активів в Україні. Якою повинна бути оптимальна роль держави, щоб галузь віртуальних активів стала перлиною економіки нашої країни?
Чому Україна знаходиться серед світових лідерів за обсягом обігу криптовалют? Бо в нас перманентно висока частка тіньової економіки. Чомусь усі сприймають Україну як чорну діру, в якій процвітають контрабанда, обіг «чорного кешу» тощо. І коли в певний момент тут почали «закручувати гайки» у процесі проведення реформ у банківській системі, ті, хто працює в тіні, зрозуміли, що виводити гроші за кордон легше через гаманець у криптовалюті, ніж через банки чи валізи з грошима (однак, зрозуміло, це не єдиний фактор розвитку ринку віртуальних активів; принаймні ще двома потужними факторами є слабкий фондовий ринок та сильні команди розробників). Тому на сьогодні тіньова економіка створює сприятливе підґрунтя для розвитку екосистеми віртуальних активів. Водночас цікавий факт полягає в тому, що в кожному розглянутому експертами сценарії стабільно зростає тіньова економіка. Таким чином, за логікою нинішнього стану речей обіг віртуальних активів в Україні повинен зростати сам собою. Утім, усі ми бажаємо детінізації та переходу до прозорої роботи економіки. Тому тут виникає ключове питання: як вийти на детінізацію економіки, не втративши лідерства на ринках криптовалют та й взагалі динаміки розвитку екосистеми віртуальних активів? Можливо, розробляючи стратегію, потрібно думати над тим, як зменшити частку тіньової економіки та стати показовим прикладом для всього світу? Індикатором цього стала би впізнаваність наших продуктових компаній на світовому ринку.
Чи не переоцінюємо ми суб’єктність України? Якщо так, то певні тенденції ми можемо прийняти або вони самі нас доженуть. Якщо ми не є суб’єктом, то за рівнем розвитку спокійно знаходитимемося у другій сотні країн. Тільки коли ми станемо суб’єктом, то зможемо створити в себе кращі умови для розвитку, ніж ті, які інші суб’єкти дозволяють мати третім країнам. І знову повертаємося до ролі держави в розвитку екосистеми віртуальних активів...
Приблизно 150 років тому в парламенті Великобританії також обговорювали складне питання про інновацію, яка загрожувала економіці та міняла технологічний уклад, — появу автомобіля. У результаті парламент постановив, що перед кожним автомобілем повинна йти людина з червоним прапорцем, яка б усіх попереджала, що за нею рухається небезпечний транспортний засіб. Тому Великобританія дуже відстала в розвитку цього виду транспорту, і через 150 років після цього ми знаємо, яке місце у світовому автопромі вона займає. Просто інновації перейшли в інші країни, які були до них більш сприйнятливі. Хотілося б, щоб ті, хто впливатиме на розвиток віртуальних активів в Україні, не перетворили нас на другу Великобританію, і щоб ми брали приклад із США чи Німеччини в період розвитку автопрому чи інших країн, які зараз лідирують в інноваційному розвитку. Недоліки нашої держави, зокрема її інституційна слабкість, висока частка тіньової економіки, можуть стати перевагами в контексті розвитку екосистеми віртуальних активів. Бо якщо в Україні буде недостатньо регулювання, то до нас приїде більше людей, які розвиватимуть галузь, і в підсумку держава отримає від цього вищі переваги.
Парадокс у тому, що вплив держави на екосистему віртуальних активів може бути зворотним, тобто розвиток останньої змінюватиме на краще першу. Держава може бути одним із найкращих об’єктів для токенізації. Якщо в українців негативне ставлення до держави, а токенізація так чи інакше несе з собою підвищення прозорості та ефективності в обліку та інших напрямках, то токенізація держави може зробити її значно ефективнішою та вартою довіри. Тобто якщо ми переборемо стереотипи й зійдемося на думці, що держава — це не зло, а лише набір функцій, покращення роботи яких стане благом для всіх, то дійдемо висновку, що в інтересах України робити акцент саме на проєкції розвитку віртуальних активів на роботу державних органів.
Олександр Черних, адвокат, заступник Голови комітету з господарського права та процесу Національної асоціації адвокатів України
Через два роки, приблизно коли закінчиться пандемія або людство адаптується до неї, однозначно почнеться хвиля міграції, туризму, зміна локацій для бізнесу. Це все зумовить необхідність мультикультурної та космополітичної уніфікації: рейтинги за соціальними мережами, обмін податковими даними (класами та статусами).
Також учасники дискусії висловили кілька зауважень до отриманих сценаріїв майбутнього (див. розділ 4). Коли ми говоримо про те, що найбажаніший сценарій — це сценарій «Цифрова Венеція / Неофеодалізм», то не враховуємо одну просту річ. Як і в базовій версії, відомій з історії феодалізму, у такому сценарії будуть «феодали» та «кріпаки», тобто переможці й переможені. Перші матимуть доступ до максимальної кількості переваг і можливостей для розвитку, які виникнуть у результаті реалізації цього сценарію, а другі задовольнятимуться обмеженнями, встановленими породженою ним системою. Звідки ми знаємо, що ми опинимося в ролі «феодалів»? Відтак чи можна вважати такий сценарій повноцінно найбажанішим?
Розглянуті експертами сценарії можливого майбутнього логічно цілісні. Однак якщо на них глянути через призму історії, то ймовірність їх реалізації дещо деформується. Історія тяжіє до зваженої траєкторії розвитку, тобто будь-які жорсткі обмеження не зберігаються надовго, із часом їх скасовують. Цю тезу підтверджують чимало історичних прикладів. У першій половині ХХ століття в низці країн Європи та Америки діяли «сухі закони», які забороняли або суттєво обмежували виготовлення, зберігання, продаж, перевезення і споживання алкоголю. Але з часом стало зрозуміло, що цей інструмент неефективний, бо не досягає своє мети, і на сьогодні залишився єдиний, доволі поширений спосіб регулювання обігу алкоголю — ліцензування його виробників. Донедавна практично в усіх країнах існували чіткі заборони на виготовлення, зберігання, продаж і вживання наркотиків. Зараз вони поступово пом’якшуються, і ми стаємо свідками глобального руху за легалізацію канабісу. Років 25-30 тому у світі практично не було регулювання у сферах протидії відмиванню доходів (AML) та боротьби з тероризмом. Після 11 вересня 2001 року воно з’явилося й розвивається настільки стрімко, що зараз фінансовий моніторинг має величезні важелі контролю над особистістю. Паралельно з цим виникають біткоїн та інші віртуальні активи, які амортизують, підважують тренд на посилення фінансового моніторингу. Тобто коли якась тенденція занадто «закручує гайки», то у певний момент вона або зникає, або її урівноважує інша, що працює у протилежному напрямку. Можна сказати, що певні тренди розвиваються циклічно, що вносить корективи у наш сценарний простір. Хоча в рамці 10 років виявлені тренди збережуться, можливо, темп змін буде іншим, ніж ми очікуємо.
Також учасники першої живої зустрічі висловили низку зауважень до визначених трендів. Так, деякі важливі економічні та технологічні тренди не були взяті до уваги. Наприклад, зв’язок 5G, масштабне «друкування» грошей у світі, аспекти поведінкової економіки (ірраціональність споживачів) тощо. Вони важливі, бо суттєво впливають на віртуальні активи.
У контексті розвитку є три сфери, що конфліктують: економіка, екологія та соціум. Уся дискусія протягом першої зустрічі велася навколо економіки. Один із найбільших конфліктів, проявлених уже сьогодні, — між економікою та екологією. Локдаун дещо збив його градус, але коли пандемія піде на спад, екологічні «гайки» закручуватимуть дедалі сильніше, а підтримка криптовалют суттєво посилює антропогенне навантаження на довкілля. Також під час першої живої зустрічі нічого не говорилося про освіту. Чи не буде неосвічене суспільство, образно кажучи, «палити біткоїни на центральній площі»? Або ж малоосвічені люди можуть втратити на операціях з віртуальними активами власні заощадження (особливо у сферах, де мало регуляції); отже, потрібно нарощувати цифрову обізнаність громадян щодо всіх ризиків та переваг віртуальних активів. Важливо при цьому зрозуміти, які тренди свідомість учасників форсайту витісняє, не приймає, а також взяти до уваги недостатню інклюзивність спільноти учасників: майже всі вони — молоді люди (здебільшого чоловіки) на піку своєї кар’єри, так чи інакше вже сьогодні дотичні до ринку віртуальних активів. Це створює певний перекіс у колективній позиції учасників.