Всесвіти народжуються, зрощуються, сповиваються й гинуть у Колисці – першооснові буття, надпросторі, що цілковито сформований із життєдайної матерії, Крові Світів. З неї незбагненною думкою утворюються дійсності, або ж сутності, наділені здатністю покладати їм початок. Це – первісне лоно, якому не було зародку й не стане кінця, навіть якщо останнє з його породжень перестане існувати.
В агонії приречених світів з’явилася Пустка – простір абсолютного всепоглинального ніщо, хтонічна свідома матерія, що склалась із пустот і часточок мертвих реальностей, які не встигла ще ні сповнити, ні повернути Колиска. Ця почвара вигодовувалася смертями, болем і енергією, невпинно росла та все ширше роззявляла одвічно голодну пащу – аж доки материнська утроба не обдарувала її власною Кров’ю.
Так у Пустці зародився всесвіт, довкола якого і донині вона ревно обвиває свої кільця. Перша матерія, з якої згодом виникли площини, сутності й усе живе. Тенетра.
Згори по годинниковій стрілці: Еквілібріум, Дух, Есо.
В пориві цікавості Пустка дозволила первісній матерії існувати та розвиватися, відтак у її вирі народилися боги, Тріада. То були Дух, Есо, Еквілібріум, апатичні істоти, ведені виключно ідеєю створення, яку заклала в них Колиска. З Крові Світів вони виткали першу площину та єдиний свій витвір – Прадавніх, від яких походить кожна раса Тенетри. Під них боги всіляко лаштували дійсність: формували прообрази повітря й води, рослин і тварин, рівнин і гірських хребтів, а їхні ефемерні постаті осявали черево Пустки життєдайним світлом. Та все лишалося несправжнім. Прадавні виявилися крихкими порожнистими конструктами, позбавленими волі й тяги до Творення. Чогось завжди не вистачало.
Есо та Дух прикипіли до власних творінь. У божественному єстві зародилася емоція – перша, незбагненна жодному смертному розуму. За нею слідом зросло жадання бути поруч, спостерігати, допомагати й відступати за потреби. Однак Еквілібріум не мали почуттів. Одержимі задумом Колиски, вони не могли стерпіти довгих спроб і невдач. В їхній свідомості пустила коріння жахлива ідея.
Першим Еквілібріум вбили Дух. Вони розпатрали його оболонку аж до легень та висукали з подиху павутину душ, яку вшили в Тенетру та кожне її породження.
Другою Еквілібріум вбили Есо. Вони випалили її тіло та розвіяли прах над площиною, завдяки чому у світі забилося життя, а новонароджені єства Прадавніх утворили прагнення змінювати реальність.
Останніми Еквілібріум вбили себе. Охоплені безумством, вони витягли власні жили й оповили ними Тенетру, аби ці жертви не були марними, а розвиток всесвіту став беззаперечною константою, опечатаною їхньою волею.
Так закінчилася перша епоха. Тріада ніколи не відродиться, оскільки відтепер на їхніх мертвих тілах і найбільшому віроломстві всіх часів ґрунтується Тенетра.
<aside>
Вважається, що Тріада була деміургами, прибулими з-за меж абсолютного ніщо, де колись існувала величезна кількість світів. Наповнені знанням, бажанням творити та неосяжною тугою, вони викували з часточок втраченої домівки, чужорідної матерії, нитки й звили ними Тенетру. Втім їхня праця розвалювалася на очах, позбавлена чогось важливого – тоді боги, охоплені тривогою та любов’ю до породжених ними створінь, власнохіть пожертвували власними життями, аби довершити нині відомий світ та існувати надалі в кожній з душ.
</aside>